З глибоким сумом сповіщаємо, що 23 грудня 2018 р. передчасно, перестало битися серце видатного вченого, професора кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи педагогічного факультету, директора Навчально-наукового центру «Педагогіка і психологія вищої школи» Інституту вищої освіти НАПН України та ПНУ імені Василя Стефаника
Костіва Володимира Іларійовича
Володимир Іларійович народився 29 січня 1955 року в с. Трудолюбівка Монастириського району Тернопільської області. З 1975 по 1980 рік навчався на історико-педагогічному факультеті Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника, який закінчив із відзнакою. З 1980 працював на різних посадах в цьому ж інституті, з 1992 р. – Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Був лаборантом кафедри політичної економії, заступником декана історико-педагогічного факультету, асистентом і доцентом кафедри педагогіки і методики виховної роботи; заступником директора, а потім провідним науковим співробітником Науково-методичного центру “Українська етнопедагогіка і народознавство” АПН України і Прикарпатського університету імені В. Стефаника; з березня 2001 р. очолював Науково-дослідний центр “Педагогіка і психологія вищої школи” Інституту вищої освіти АПН України і Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.
Закінчивши в 1987 р. аспірантуру НДІ загальних проблем виховання АПН СРСР (м. Москва), а також у 1998 р. Прикарпатський національний університет за спеціальністю “Практична психологія в галузі освіти” працював доцентом кафедри загальної та експериментальної психології, педагогічної та вікової психології, а також заступником декана філософського факультету. З жовтня 2006 року – професор кафедри соціальної педагогіки та соціальної роботи педагогічного факультету ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника».
Провідний науковий інтерес вченого – це галузь родинної педагогіки і психології. Ним вперше в родинній фамілогії розроблена типологічна класифікація нуклеарних сімей, побудована з використанням компонентів основи родинних взаємовідносин, захищена одна з перших кандидатських дисертацій, присвячених проблематиці неповних сімей, видано низку праць з проблем родинної педагогіки і психології, як особисто, так і в співавторстві зі своїми аспірантами та здобувачами. Основними працями Володимира Костіва є: індивідуальні роботи – “Народно-педагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного сім’янина” (1996), “Методика виявлення рівня моральної вихованості дітей із неповних сімей” (1996), “Консультативна робота з проблем родинного виховання у неповній сім’ї” (1998), “Моральне виховання дітей із неповних сімей” (2001); колективна монографія – “Дослідження креативної культури особистості старшокласника” (2007); роботи в співавторстві – “Виявлення готовності майбутніх виховників до педагогічної взаємодії з дитячими громадськими об’єднаннями” (1997, співавтор Б. Ковбас), “Родинна педагогіка: У 3-х т.: Т. 1. Основи родинних взаємовідносин; Т. 2. Основи родинного виховання” (2002, 2006, співавтор Б. Ковбас) та ін.; редагування збірників – “Родинні взаємини і проблеми виховання дітей” (1995), “Методи дослідження ціннісних орієнтацій учнівської молоді” (1997), “Педагогічна співпраця вчителів і батьків” (1997), “Українознавство у педагогічному процесі освітніх установ” (1997), “Формування правової культури школярів” (1998), “Історія Угринова: Нариси з історії села Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області” (2000), “Формування сім’янина в процесі засвоєння учнями знань з історії” (2001) “Формування громадянської культури особистості (культурологічно-синергетичний підхід)” (2015) “Дослідження проблем громадянської культури особистості культурологічно-синергетичний підхід” (2016) “Психолого-педагогічний супровід дітей із неповних сімей: партнерська взаємодія” (2016) “Формування адекватного материнського ставлення до дитини в позашлюбній сім’ї ” (2017) та ін.
Під керівництвом В. Костіва вперше в Україні на основі системно-синергетичного підходу розроблена концептуальна модель формування різноаспектної культури особистості, обґрунтовано новітні методологічні засади й технологічні шляхи формування світоглядної культури особистості, виокремлено структурні елементи відповідних інтегральних властивостей, взаємозв’язок, функціональну взаємозалежність, самоорганізацію в процесі формування, виховання, саморозвитку й самовдосконалення конкретних інтегративних якостей студентської молоді. Розроблено методику діагностування інтегративних якостей окремої культури особистості на основі технологічного підходу „Кваліметричний профіль”. Все це сприяє використанню практичними працівниками (викладачами, вчителями освітніх закладів, практичними психологами, соціальними педагогами) новітніх досягнень психолого-педагогічної науки у навчально-виховному процесі загальноосвітньої та вищої школи.
Іншим важливим напрямом проблематики досліджень очолюваного ним центру є технологія діагностики нахилів і здібностей абітурієнтів до вибору відповідної професії. За результатами досліджень особливо вдало у центрі відпрацьована технологія діагностики схильності абітурієнтів до вибору педагогічної професії. Але загалом на основі цілісної системи психодіагностичних обстежень старшокласників і абітурієнтів і відібраних психологічних методик з урахуванням професіографічних якостей спеціаліста (проведення п’яти зрізів) здійснено масовий зріз визначення рівня сформованості професійних якостей студентів закладів вищої освіти.
За результатами досліджень в останні роки на виставках наукових досягнень університетських центрів Міністерства освіти і науки України було представлено два інноваційні проекти, підготовлені В. Костівим: „Технологія формування світоглядної культури особистості” та „Технологія діагностики схильності абітурієнтів до вибору професії”.
Під керівництвом вченого сформована наукова школа дослідників (викладачів-теоретиків, здобувачів-практиків – освітніх працівників, наукових кореспондентів), які є науковими кореспондентами НДЦ та займаються проблемами формування різнобічної базової культури учнівської і студентської молоді.
Колектив кафедри, студенти, друзі, колеги та учні Володимира Іларійовича з глибокою вдячністю пам’ятатимуть його яскраву постать, яка спричинила значний вплив на розвиток української науки та освіти.