Участь студентів у тренінгу “Духовна формація як основа життєстійкості: зміцнення внутрішніх ресурсів для волонтерської діяльності”

 Студенти спеціальності 231 “Соціальна робота” разом зі студентами Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата взяли участь у тренінгу “Духовна формація як основа життєстійкості: зміцнення внутрішніх ресурсів для волонтерської діяльності”участь у тренінгу “Духовна формація як основа життєстійкості: зміцнення внутрішніх ресурсів для волонтерської діяльності”, який організували у БО “БФ “Карітас Івано-Франківськ УГКЦ”. Волонтер — це людина, яка присвячує свій час, зусилля і вміння для допомоги людям, втілюючи цінності християнської любові та милосердя.

Метою заходу було психологічне, духовне відновлення та пошук нових ідей для волонтерської діяльності.

Розпочали зі щирої та теплої зустрічі з духівником о. Юрієм Павлюком. Спілкувались про важливість віри, взаємної підтримки та здатності знаходити опору навіть у найскладніші часи.

Слова о. Юрія торкалися сердець, надихаючи на переосмислення життєвих цінностей і пошук внутрішнього спокою.

Опісля з волонтерами спілкувались психологині БО “БФ “Карітас Івано-Франківськ УГКЦ”, які провели інтерактивну лекцію про внутрішню силу, баланс у житті та представили методи зміцнення ресурсів.

Також волонтери взяли участь у вправі «Чи правда це?», де розбирали свої переконання про ресурсність і життєстійкість; працювали з «Колесом балансу», аналізуючи свої життєві сфери, і складали списки ресурсів на день, тиждень, місяць і рік; виконали вправу «Малюнок на спині», яка допомогла створити атмосферу довіри, а «Емоції на майданчику» — краще зрозуміти та опанувати власні емоції.

Наприкінці вони виконали ресурсну вправу «Я є. Я маю. Я можу. Я буду», отримали компліменти одне від одного та завершили день «Ресурсним колом», де кожен поділився планами, які техніки чи усвідомлення вони впровадять у своє життя. Бути волонтером – це не лише про допомогу іншим, а й про власний розвиток. Це можливість здобути нові навички, знайти однодумців та відчути справжнє задоволення від зробленого добра.